Історія

Селянська Спілка України створена на з’їзді селян України 26 вересня 1990 року. З’їзд прийняв Програму і Статут Спілки, звернення до трудівників міста і села, до всіх громадян України, депутатів і членів Уряду республіки та сформував керівні органи.

Установчий з’їзд Селянської Спілки України 26 вересня 1990 р.

Головою Спілки було обрано Мозгового Івана Олексійовича.

Мозговий Іван Олексійович (1927-2005)

Трудова діяльність І.О. Мозгового:

Відомий громадський, політичний і державний діяч. Почесний професор НУБіП України. Народний дипломат.

1953-1962 рр. – секретар ЦК ЛКСМУ

1962-1980 рр. – перший секретар Рівненського і Херсонського обкомів партії.

1980-1988 рр. – перший заступник Голови Ради Міністрів, згодом – секретар ЦК Компартії України.

1990-2005 рр. – Голова Селянської Спілки України.

1998-2005рр. – співголова Української аграрної Конфедерації.

В 2005 р. обраний Головою Громадської колегії при Міністерстві аграрної політики України

У 2005 році Головою Спілки було обрано Міністра аграрної політики України Баранівського Олександра Петровича.

 

Баранівський Олександр Петрович – Голова Селянської Спілки України 2005-2006 рр., Міністр аграрної політики України 

31 жовтня 2006 року Селянська Спілка України провела розширене засідання Ради Спілки, на якому було внесено зміни до Статуту, обрано новий склад Ради.

Головою Селянської Спілки України та головою Ради Селянської Спілки України одноголосно було обрано народного депутата України Калетніка Григорія Миколайовича.

Калетнік Григорій Миколайович – Голова Селянської Спілки України, народний депутат України 4,5,6,7 скликань, Голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (2010-2015)

 

10 квітня 2009 року відбувся з’їзд Селянської Спілки України, який обрав нову Раду Спілки, Виконком і голів обласних відділень Спілки.

На з’їзді було обговорено і прийнято звернення делегатів від імені усіх членів Селянської Спілки України до Президента України, Голови Верховної Ради України та Уряду.

На з’їзді було прийнято рішення про внесення змін до статуту та зміни назви Спілки на Селянська Спілка України ім. І.О. Мозгового.

Головою Селянської Спілки України ім. І.О. Мозгового одноголосно було обрано народного депутата України Калетніка Григорія Миколайовича.

Головною метою Спілки, напрямом її роботи став захист інтересів селянства, всіх, хто живе і працює на селі і в АПК в цілому, забезпечення пріоритетності соціального розвитку села на основі втілення в життя законів, спрямованих на поліпшення виробничих відносин на селі і визнання рівноправності різних форм власності і господарювання, зміцнення матеріально-технічної бази, розвитку сільськогосподарської науки, захисту навколишнього середовища. У своїй діяльності Спілка керується Конституцією України, працює з органами законодавчої і виконавчої влади країни, громадськими та громадсько-політичними організаціями, з Радами усіх рівнів, дотримуючись принципів демократії і гласності. За допомогою до Спілки звертаються окремі громадяни, керівники сільськогосподарських підприємств, фермери та прості селяни з різними проханнями і пропозиціями.

Із зміною системи влади та впровадження ринкових відносин, роботи на селі ставала більше й більше і, як не прикро, господарства продовжували занепадати.

За період своєї діяльності Селянська Спілка України утвердилася в суспільстві як незалежна, масова громадська організація, що на добровільних засадах об’єднує і виражає інтереси представників усіх верств селянства, працівників народної освіти, науки і культури, охорони здоров’я і побуту, торгівлі та інших соціальних груп, що живуть і працюють на селі і в агропромисловому комплексі України. в цьому плані це єдина організація в Україні. За роки свого існування Спілка показала, що вона здатна співпрацювати з органами державної влади, з громадськими структурами.

Спілка будує свою роботу виходячи з конкретних умов, в яких знаходиться українське село. І тому постійно шукала шляхи об’єднання усіх громадських сил, що мають відношення до села, для спільних дій і захисту інтересів сільських громад та окремо кожного жителя села.

За період 2006-2014 років, Голова Селянської Спілки України, разом із відомими вченими Національної академії аграрних наук України, відповідальними працівниками міністерств та відомств, а також керівників територіальних відділень Селянської Спілки України, фермерів, директорів сільськогосподарських підприємств розробили та внесли проекти постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента України, законів України, більшість з яких прийняті і вступили в дію.

Це такі, як:

- Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення)»;

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на молоко на 2012 рік»;

- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою»;

- Закон України про внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо скасування плати за внесення відомостей до Державного земельного кадастру та змін до них;

- Закон України «Про розвиток виробництва та споживання біологічних палив»;

- Закон України «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо заборони на відчуження та зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення»;

- Закон України «Про здійснення державних закупівель» (щодо спрощення процедури закупівель товарів, робіт та послуг вищими навчальними закладами та науково-дослідними установами);

- Закон України «Про аквакультуру»;

- Закон України «Про затвердження ставок вивізного (експортного) мита на окремі види сільськогосподарських культур»;

- Закон України про внесення змін до Закону України «Про насіння і садивний матеріал»;

- Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»;

- Пропозиції Президента до Закону «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини».

Також ряд розроблених нормативно-правових актів, які не вступили в дію, а осіли в кабінетах чиновників Комітетів Верховної Ради, міністерств та відомств через лобіювання власних інтересів, а не покращення життя людей на селі:

Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо збору за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення);

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Аграрного фонду;

Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення процедури оформлення спадщини в сільській місцевості;

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Проект Закону про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо особливостей обігу земель сільгоспризначення після спливу терміну дії мораторію;

Проект Закону про внесення змін до статті 122 Земельного кодексу України щодо уточнення повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

Проект Закону про внесення змін до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи";

Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення аграрного сектору нафтопродуктами);

Проект Закону «Про ринок земель»;

Закон України "Про аграрні розписки";

Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо збору за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення);

Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про оренду землі" (щодо деяких обмежень оренди земель сільськогосподарського призначення) та інші.

Але з кожним роком політичні лідери все далі і далі віддалялись від села, зостаючись із ним тільки на словах. Стрімко розвалюється сфера села, залишаються низькими розміри реальної оплати праці і пенсій. В сільській місцевості до мінімального рівня зменшилось введення в експлуатацію житлових будинків та квартир. Стан справ з дошкільними закладами, закладами освіти, культури, охорони здоров’я не витримує ніякої критики.

Боляче вдарили по жителях села експерименти медичної та адміністративно-територіальної реформ, негативні наслідки цих реформ продовжують поглиблюватись і сьогодні.

Сільське населення значною мірою позбавлене соціального захисту. В селах низька заробітна плата та пенсії, майже скрізь закриваються лікарні, фельдшерсько-амбулаторні пункти, дорогі ліки.

Не потрібно бути політиком, щоб розуміти, якщо Україна не буде мати села, не буде на високому рівні сільгоспвиробництво – не буде розвиватись і національна промисловість, наука, культура, не буде і України.

Колесо історії крутиться, але не само по собі. Його рухають люди, і чим більше розумних і підприємливих людей буде серед тих, хто крутить це колесо, тим краще, тому що від вміння керівників усіх рангів правильно і раціонально господарювати в державі, області, районі, селі і буде залежати краще майбутнє села, і в цілому України!